поспілий

-а, -е.

1) Дієприкм. акт. мин. ч. до поспіти I.

2) у знач. прикм. Який достиг, дозрів; доспілий.

3) у знач. прикм., перен., розм., рідко. Який досяг повноліття, розквіту. || у знач. ім., збірн., розм., рідко поспі́ле, -лого, с. Про людей, що досягли розквіту фізичних і духовних сил.